Позичальники-банкрути звільнені від обов’язку повертати банкам свої застави

Верховним судом було винесено рішення про звільнення позичальників, які стали банкрутами, від повернення банкам застав за кредитами, аргументуючи це тим, що при банкрутстві та ліквідації позичальника всі договори іпотеки та застави теж повинні бути припиненими. Цією постановою суд істотно ускладнив банкірам процедуру стягнення боргів зі своїх неплатоспроможних позичальників. Таке рішення суд прийняв після того, як «Райффайзен Банк Аваль» та фізична особа, що виступало поручителем по кредиту його позичальника, подали зустрічні позови.

Компанія «Міком-Хаус» у серпні 2007 року отримала кредит на $7 млн. від «Райффайзен Банк Аваль», строк виплати якого закінчується через 18 місяців. У свою чергу банк зажадав від поручителя позичальника передати належну йому нерухомість у заставу. Так як позичальник не вклався в графік погашення кредиту, то банк відповідно вирішив звернеться в суд, для звернення стягнення на передане в заставу нерухомості. На що від поручителя пішов зустрічний позов до позичальника і банку, з проханням визнати недійсним договір іпотеки. У слідстві чого «Міком-Хаус» була оголошена банкрутом і ліквідовано в 2011 році. Печерський районний суд Києва, пославшись на закон “Про іпотеку” та ст. 609 Цивільного кодексу України, в якому говориться, що у зв’язку з ліквідацією юридичної особи договір іпотеки вважається припиненим, вирішив відмовити у задоволенні вимог обом сторонам. Але банк отримав підтримку в Апеляційному суді Києва, який вказав, що кредитор, навіть у разі ліквідації позичальника, все ж має право задовольнити свої вимоги шляхом стягнення іпотеки. Однак це рішення теж було оскаржене, поручитель послався на різне використання одних і тих самих норм матеріального права.

Верховний суд в результаті визначив, що відповідно до ст. 17 закону “Про іпотеку” іпотека зупиняється коли припиняються основні зобов’язання, визнання юридичної особи банкрутом є підставою для припинення іпотеки. Іншими словами – у разі ліквідації боржника права застави також вважаються зупиненими. Також суд вирішив вважати недійсними всі інші умови, зазначені в договорі. Таким чином, заставне майно поручителя залишається у власності. Як заявляє Райффайзен Банк Аваль – справа ще не закрита і наразі перебуває на повторному розгляді у Вищому спеціалізованому суді.

Таке трактування Верховним судом правових норм може сприяти новим хвилям визнання недійсними договорів застави, – стверджують учасники ринку. Андрієвський Олег – начальник управління примусового стягнення заборгованості банку «Фінанси та Кредит» прогнозує, що внаслідок таких подій може збільшиться кількість умисних фіктивних банкрутств підприємств з метою уникнення від виконання своїх зобов’язань перед банками.

«Банкам доведеться перешкоджати таких випадків, шляхом прийняття участі в процедурі банкрутства позичальника, а також отримати рішення суду про визнання вимог банку до ліквідації підприємства. В цьому випадку зобов’язання боржника перед кредитором не закінчуються»,- пояснив Андрій Вдовиченко, начальник управління по роботі з проблемною заборгованістю Банку «Національний кредит». Але навіть прийняття таких заходів не убезпечать на 100% фінансові установи від втрат.

Але далеко не всі позичальники беруть кредит, щоб стати банкрутом. Та й банки зараз не йдуть ні на які поступки позичальникам і проводять досить тривалий процес переговорів до початку ліквідації. Тепер їм доведеться задуматися про взаємовигідну співпрацю з кредиторами,- стверджує Ростислав Кравець, старший партнер адвокатської компанії «Кравець та партнери».