За останні шість років активи венчурних фондів збільшили майже в п’ять разів. Частина 2

crestere_econtext_ro  Для виведення клієнтських або своїх коштів банки, як правило, набувають на українську або іноземну офшорну компанію паперу афілійованих венчурних фондів. Наприклад, якщо у банку є офшорна компанія і афілійований венчурний фонд і йому потрібно вивести гроші за кордон, то він просто набуває інвестсертифікати цього фонду, який за рахунок цього зможе кредитувати споріднені компанії.

Корисне харчування

  Також до переваг венчура можна віднести і те, що з його допомогою можна захистити компанію від недружнього поглинання. Для цього необхідно замінити механізм часткового фінансування на борговий механізм. Наприклад, якась структура вартістю 100 млн. грн., Належить венчурному ІСІ. У свою чергу ІСІ вирішує скоротити її статутний фонд, давши гроші в борг. Згодом такої операції у компанії з’являється заборгованість у розмірі 100 млн. грн., І вона виплачує інвестору свій капітал. Таким чином, компанія, яка стояла 100 млн. грн., Виявляється компанією з майже нульовою вартістю.

  Ще венчурні фонди зручні своєю можливістю надійно заховати власника бізнесу. Така можливість надається поки лише Венчури, що створені у формі пайових фондів. Це пояснюється тим, що вони випускають інвестсертифікати і не змушені розкривати інформацію про їх покупця. Корпоративним венчурним фондам буде більш проблематично приховати власника його паперів, так як такий фонд формується у вигляді акціонерного товариства, а відповідно, змушений оприлюднити дані про власників більше 10% його цінних паперів на сайті Агентства з розкриття інформації на фондовому ринку. Виходячи з усього цього, близько 85% венчурних фондів, створюється у форматі пайових.

  Інвестсертифікати всіх перерахованих вище схем обкладаються 1,5% – м акцизом на угоди з цінними паперами, тому такі фонди досить зручно використовувати. Виплачувати податок на прибуток від зростання вартості паперів банк зможе тільки після їх продажу або ж по закінченню роботи фонду. Венчурні фонди можна створювати і на сто років, що дає можливість їх власникам спокійно заводити і виводити кошти та активи, не замислюючись про те, скільки треба буде заплатити податків і скільки буде отримано прибутку. «Тільки проспектом емісії може бути встановлено обмеження по терміну роботи закритого фонду. У цьому випадку податок сплачується лише після погашення або ж після продажу сертифікатів», – зазначає Олексій Сухоруков, керуючий партнер інвесткомпанії «Універ».

На потік

  Такою схемою, як правило, користуються великі українські компанії. Адже тільки створення своєї компанії з управління активами (КУА), яка управлятиме венчурними фондами, вимагає вкладення в її статутний фонд 7 млн. грн. У той же час середній бізнес може скористатися послугами вже існуючих компаній.

  «Деякі КУА пропонують як послугу оптимізацію фінансів середнього бізнесу», – пояснює Тарасенко. Зокрема, оптимізувати податки на доходи фізосіб (ПДФО) шляхом виплати доходів через інвестиційні сертифікати. Для цього венчурний фонд видає власникам компанії позику, на який згодом вона набуває на всіх своїх співробітників інвестсертифікати. Весь дохід по своїх паперах фонд направляє на виплату дивідендів їх власникам, тобто працівникам компанії. Таким чином, компанія може офіційно виплачувати мінімальну заробітну плату, встановлену законом, а іншу частину видавати як доходи за сертифікатами. На такі дивіденди податок становить всього 5% від суми, в той час як з звичайної зарплати компанія повинна виплатити близько 40% податку.